о. Василь Цимбалістий, ЧСВВ

Марійсько-Євхаристійний "Пам'ятник Подяки"

при  монастирі  Отців  Василіян у  Вестон, Торонто  

 

Василіянський монастир С в. Григорія Ніссійського на Вестоні, Торонто

 

Василіянський монастир Св. Григорія Ніссійського знаходиться у Вестоні, північна частина міста Торонта, на колишній посілості багатої родини Ґарденер, яка тут мала свою відпочинкову оселю. У 1958 р. цю посілість, вже від іншого власника Кранґа, набули Отці Василіяни на майбутню Колеґію Св. Василія Великого.

У 1930-их роках родина Ґарденер спорудила біля свого помешкання на схилі гори, напроти малого озера, великий камінний бассейн .

На початку 1960 років на тому терені споруджено Колеґію Св. Василія Великого, як у пізніше орендувала Організація Католицьких Шкіл Торонта.

1999 р. цей шкільний будинок виявився малим і Управа Католицьких Шкіл збудувала власний будинок на іншому місці. Первісний василіянський будинок тепер орендує місто Торонто на Суспільний Осередок.

Вище згаданий басейн згодом засипано землею, а залишилися тільки камінні мури та сходи, які ведуть вгору з басейну до монастиря.

 

Випадок - пробиття ока

Четвертого жовтня 2004 р. я (о. Василь Цимбалістий) працював у приміщенні колишнього басейну. Перекидаючи суху гіляку, несподівано гострий і напружений її кінець вдарив у моє праве око, пробивши внизу очне яблуко. Удар був дуже сильний, я відчув, що тільки чудом не втратив мого ока і відчув в тому опіку Матері Божої.

 

"Це чудо, що ти ще бачиш"   

Два дні п ізніше, я підвіз іншого священика до лікаря. Лікар помітив моє зранене око і коли уважно оглянув його налякався і стурбовано зауважив: Це чудо, що ти ще башиш. Цей лікар Ігор Попадениць негайно сам запровадив мене до офтальмологічної клініки. Тут Офтальмолог, спеці я ліст очей подившись на моє око, теж сказав: "Це чудо, що ти ще бачиш".

Після докладного обстеження ока Офтальмолог д-р Матей Боерманс сказав: "Твої очі зовсім здорові, твій зір на далеку віддаль чудовий".

Офтальмолог відзначив, що коли б у зраненому оці залишилася яка-небудь порошинка, внаслідок інфекції мені грозила цілковита втрата зору. На щастя того не сталося. Протягом двох наступних днів рана з проколеного ока цілковито зникла.

Тут хочу згадати, що понад 10 років я потребував окулярів, щоб провадити автом, а відтоді мій зір прекрасний. Я зрозумів, що Бог чудесно захистив моє око, мабуть тому, щоб я міг далі продовжувати редаґувати журнал "Світло".

За цю чудесну охорону мого ока, я склав прилюдну щиру подяку Господові і Пречистій Діві Марії у "Світлі" (№979) за листопад 2004 р.

Випадок із моїм оком здійснився в тижні, коли в Мексико відбувався Міжнародний Євхаристійний Конгрес, який урочисто відкрив Рік Пресвятої Євхаристії.

 

ПАМ'ЯТНИК ВДЯЧНОСТИ

Хоч вищезгаданий басейн засипано, але вся решта його камінна структура донині збереглася не нарушиною, незважаючи на те, що їй понад 80 років давности.

Стен Соколик і впр. о. ігумен Мирон Химій, ЧСВВ, вставляють ф ігуру на постамент.

 

У червні ц.р. (2005) виникла в мене думка, щоб, як вияв вдячности Божій Матері за чудесний захист мого ока, на тому приміщенні, на ст іні перед сходами, примістити малу статуйку Божої Матері.

О. ігумен Мирон Химій, радо схвалив мою думку. О. Боніфатій Мальований дав мені список кількох склепів Великого Торонта де можна знайти різні статуї. 19-го червня о. ігумен Мирон каже до мене: "Поїдьмо до тих склепів і подивимося, які вони мають статуї". Перед виїздом я зайшов до каплиці і просив Божу Матір, щоб Вона сама вибрала таку статую, яку бажає, щоб примістити на тому місці.

Поїхали ми до перших двох склепів, але жодна із статуй, які там були, нам не сподобалася. Тоді ми поїхали до склепу - "Сміт Монюмент". Як тільки висіли з авта, побачили перед нами за склом виставлену пречудну, приблизно однометрову статую Непорочного Зачаття, з білого мармуру, вироблену в Італії.

Тут відразу ми обидва відчули це буде та. Два дні пізніше о. ігумен Мирон, о. Боніфатій і я, поїхали до "Сміт Монюмент", що на Вестоні, і привезли до монастиря цю чудну статую Матері Божої Непорочного Зачаття.

Ікона Тайної Вечері

 

Спорудження постаменту

Маючи таку гарну статую більшого розміру, як ту, що я плянував, виникло нове питання, що робити далі бо первісний плян тепер зовсім треба було змінити. Тепер треба було п ідшукати якось фахівця, щоб вимурував відповідний постамент для статуї .

 

Камінний р ізнокольоровий хрест

Камінний р ізнокольоровий хрест на постаменті "Пам'ятника подяки ".

 

Перші паломники до "Пам'ятника подяки "

 

 

Відразу у мене виникла думка звернутися до пана Стена Соколика, який живе в резиденції парафії Св. Василія на Ванроуд, якої я є парохом. Представивши йому потребу спорудження постаменту для набутої статуї Пресвятої Богородиці, на мій подив він негайно відповів: "Хоч я не фаховий муляр, але завтра по роботі приїду до вас і ми подивимося, що зможемо зробити".

Наступного дня пан Стен дійсно приїхав і ми почали плянува-ти, як і що нам робити, бо не було жодного мистецького проекту. Все виникло спонтанно і спонтанно розвивалися дальші події. У наступних двох днях ми відвідували різні склепи, шукаючи відповідного каменя на постамент, але не могли рішитися, який камінь підібрати.

Парафіяни церкви св. Василія Вел икого після Моле б н я до Матері Божої. (серпень, 2005.)

 

Пригадав я собі, що свого часу студенти Колегії Св. Василія Великого під керівництвом о. Кирила Микитка зносили до шкільного геологічного музею різні цікаві і рідкісні каміння, навіть з інших країн. Залишки того каміння були в одній із трьох кімнат, що при басейні. Врешті, ми рішили з того спорудити постамент під статую з того каміння. Очевидно, що це ускладнило роботу, бо вимагало багато праці і терпеливості, бо ми не мали ані якогось зразка, ані мистецького проекту.

П. Стен Соколик майже протягом всього літа, по роботі в заводі, радо приїжджав і ми разом працювали. Спочатку над спорудженням постаменту, і пристосуванні приміщення до нових вимог.

Паломництво Сестер Служебниць до Памя т ника подяки: на свято св. Покрови (10.Х.2005 р.)

 

Коли статуя вже стояла на постаменті, виникла в мене думка, щоб відзначити в тому проекті і Рік Пресвятої Євхаристії.

У тому тижні я відвідав наш монастир в Ґримзбі, який тоді закривали. Там в одній із уже порожних кімнат, я знайшов ще металеву Тайну Вечерю, яка непомітно залешилася. Я привіз її і ми примістили її на педесталі внизу статуї Божої Матері.

Загальний вид згори на "Пам'ятник подяки" , площу і озеро

 

Випадало, щоб також поставити якийсь хрест між статуєю Матері Божої та іконою Тайної Вечері. У моїй кімнаті висів гарний, східного стилю мистецький різнокольоровий камінний хрест із зображенням розп'ятого Христа. Цей хрест дали в подарунок колишньому редакторові "Світла" о. Орестові Купранцеві". За згодою о. ігумена його приміщено на постаменті пам'ятника.

 

Деякі невипадкові події

Коли вже було поставлено на постамент статую, треба було її відповідного заліза, щоб її прикріпити. Ідучи вулицею, впала мені в очі в'язанка круглого заліза на змітнику. Зупинившись забрав я цю в'язанку. Один кусник того заліза, якраз придався, щоб прикріпити статую до постаменту.

Пам'ятник подяки" . Зліва о. ігумен Мирон Химій і Преосв. Владика Северіян Якимишин, ЧСВВ, Єпарх Вестмінатеру, Бр. Колумбія.(жовтеь, 2006 р.).

 

  Іншого разу наліплюючи каміння на постамент відповідно до краски і якости, забракло рідкісного жовтого каменя. Почав я турбуватися, чим його замінити. Випадково пішов у город, де знайшов брилю такого самого каменя, яким якраз вдалося доповнити те, чого бракувало.

Коли ми поставили статую на постамент, прийшов до нас чоловік, іспанець Йосиф Моліна, і каже: "Цю гарну статую і приміщення добре було б освітити. Я вам це зроблю". За два дні він приніс чотири сильних рефлектори і сам, за свій кошт, затягнув дроти і вставив світла.

1. "Пам'ятник подяки" і приміщення вже готові. Вони надихають дивним спокоєм тих, хто туди приходить. Сусіди уважають пам'ятник дійсним Божим благословення для околиці. Парафіяни церкви Св. Василія Великого вже двічі разом відвідали пам'ятник, молилися і співали Молебень до Матері Божої.

У Свято Покрови Божої Матері ц.р. (2005 р.) вся Торонтська спільнота Сестер Служебниць прибула в паломництві до Пам'ятника подяки. Два священиків відслужили разом з ними Молебень до Матері Божої.

Вірні з Вестону після проказання вервиці перед Пяамятником подюки. Вересень, 2006 р.)

 

Вислухана молитва першої паломниці

Перші паломники до Пам'ятника були три пані, одна з катед-ри св. Йосафата, друга з парафії Пресвятої Євхаристії, а третя з парафії св. Миколая.

Перед проказанням вервиці священик підказав, щоб усі присутні цю першу спільну вервицю біля пам'ятника проказали в своїх особистих намірах. Одна з пань (М.Д.) молилася за свою доню, яка довший час до неї не приходила ані не телефонувала. Кілька хвилин після молитви задзвонив її мобільний телефон. Це був телефон від доні за яку вона молилася. Ця випадок схвилював всіх присутніх. Це була перша ласка, яку отримала перша паломниця перед пам`ячником.

Учасники 1- ої Св. Літургії перед П а м ятником подяки , яку відслужив о. В. Ц., ЧСВВ (вересень, 2006 р.)

 

Закінчення Зробити місце Богові  в приватному і  публічному житті

Такі були деякі незвичайні випадки під час будови пам'ятника подяки. Я вірю, що все вище описане здійснилося не випадково. Нині ми живемо в секуляризованому суспільстві, яке усуває Бога з публічного життя. Святіший Отець Папа Венедикт XVI сильно протиставиться секуляризмові. На свято Успіння Матері Божої (2005 р.) він закликав суспільство зробити місце Богові в приватному і в публічному житті. Папа навів чудову пісню: "Величає душа моя Господа", в якій Пречиста Діва Марія бажає, щоб Бог був великим і в світі та в її житті. Увесь світ повинен прославляти всюдипристутнісь Бога.

"Коли зникає Бог з людського життя - каже Папа - людина не стає більшою, але втрачає гідність Божу, втрачає Боже сяйво на своїм обличчі і залишається витвором сліпої еволюції, втрачає Божу гідність".

Святіший Отець просить, щоб хрест був виставлений в офіційних будинках, щоб було ясно, що Бог присутній у публічному житті.

Я вірю, що швидке і дивне виникнення "Пам'ятника подяки" на Вестоні це знак, що Пречиста Діва Марія бажає мати публічне місце, де її Син був би почитуваний. З того пам'ятника Вона закликає людей: "Робіть лише те, що Він вам скаже"; "Щасливі ті, що слухають Слово Боже і його зберігають".

"Пам'ятник подяки" на Вестоні зображує п'яте "Світле Таїнство" Вервиці - Установлення "Пресвятої Євхаристії".

 

Вірні після відслуження Молебня до М. Божої перед Памятником подюки (жовтень, 2006 р.)

 

МОЛИТВА  ДО  ПРЕСВЯТОЇ   БОГОРОДИЦІ

Пресвята й Преблагословенна Діво Маріє, Мати Божа й Мати наша! До тебе прибігаємо і молимо! Ти, що не опускаєш нас ніколи подай нам свою материнську ласкаву руку в теперішній потре журбі і скруті.

Віримо і признаємо, що Ти чудесна опіка опущених терплячих і засмучених, тому покладаємо на Тебе всю нашу над Поможи нам грішним у цій потребі.

Тобі, ласкава Мати, віддаємо й поручаємо всі наші справи, а всі прикрощі й клопоти жертвуємо Господеві на прощення най гріхів, за великі справи св. Церкви, за кращу долю нашого народу та наших родин.

Предобра Мати! Найбезпечніша Пристане всіх грішників прийми нас грішних під свій материнський омофор та покермуй нашою журбою на наше спасіння і на Твою славу. Амінь.

 

ТРАВЕНЬ, 2007 РІК

Перша Маївка - отці зліва: Тарсикій Залуцький , Василь Цимбалістий і Вікентій Прихідко та вірні

 

Отці Ігумен Мирон Химій , Тарсикій Залуц ь кий та Василь Цимбалістий правлять Маївку.

 

Отець Тарсикій Залуцький відвідав П амйатник Подйаки на Вестоні .

 

Учасникі Молебня до Матері Божої з Митрополитом Лаврентієм Гуцуляком перед Пам тником Подяки на Вестон і. (Липень, 2007р.)

 

.