Липень - Серпень 2010

о

о. Василь Цимбалістий, ЧСВВ

На теми дня

 

У П'яту річницю "Марійського Пам'ятника Подяки"

 

У червні ц. р. сповнилося 5 років від спорудження "Марійського Пам'ятника Подяки".  Він знаходиться на схилі горбка з західного боку монастиря Отців Василіян на Вестоні, Торонто. Перед Пам'ятником є гарний сад, скляне приміщення на моління, а внизу велика спортивна площа і мале озеро. Приміщення довкруги Пам'ятника обведене парканом. Увесь схил горбка засаджений деревцями і квітами, а на верху видніє будинок монастиря. Все те дає приміщенню особливу красу.

Пам'ятник споруджено на подяку Божій Матері за захист мого ока, яке було серйозно поранене під час праці та рівно ж за повернення зору моїх ослаблених очей. Усе почалося 4-го жовтня 2004 року унаслідок поранення мого ока. Того дня я перекидав сухі гіляки в приміщенні колишнього басейну, який стояв пусткою та оброслий хабазами. Несподівано суха гіляка зачепилася за іншу, напружившись вдарила і проколола моє право око. Я відчув сильний біль і думав, що його втратив. Тоді моментально я кликнув: "Мати Божа рятуй моє око".

Покинувши працю я не пішов до лікаря, щойно два дні пізніше мені прийшлось підвести до лікаря старшого священика. Лікар припадково помітив, що моє око червоне, а коли подивився на рану в моїм оці сказав: "Це чудо, що ти ще бачиш" і сам запровадив мене до оптометриста. Цей подивившись на моє око теж сказав: "Це чудо, що ти ще бачиш".

До того часу, протягом останніх 12 років я потребував користуватися потрійними окулярами: одні на далеку віддаль, другі до читання, а треті до комп'ютерного екрану. Після докладного обстеження лікар-оптометрист сказав, що мої очі здорові, а мій зір прекрасний. Без жодного ліку, наступного дня рана цілком зникла, а мій зір уже шостий рік чудовий.

Кілька місяців після цього випадку мій зір далі був добрий. Тоді виникла в мене думка, щоб на подяку Божій Матері за захист моїх очей поставити в приміщенні колишнього басейну малу статую Божої Матері.

 

Загальний вид на Пам'ятник

 

Цю думку я представив о. ігуменові Миронові Химієві і він радо на це погодився. Три дні пізніше о. ігумен каже до мене - то ж поїдьмо до склепів, може купимо якусь статую Матері Божої. Перед виїздом до міста я пішов до монастирської молитовні і просив Божу Матір, щоб Вона допомогла нам знайти таку статую, яку б Вона бажала, щоб поставити на тому приміщенні. Поїхали ми до двох склепів, а відтак по черзі до третього склепу - Сміт Монумент.  Тут нам відразу впала в очі гарна, однометрова статуя Непорочного Зачаття Божої Матері, яка була виставлена за склом на вікні. Тільки я подумав, що мабуть це буде ця, а о. ігумен каже: беремо цю.  Зайшовши до склепу, ми запитали власника про ціну цієї статуї Матері Божої. Коли власник дав нам ціну, о. ігумен відразу каже, ми її купуємо.

За два дні о. ігумен Мирон, о. Боніфатій Мальований і я, привезли куплену статую до монастиря. Тоді все змінилося бо статуя є більших розмірів, а обране для неї приміщення замале. Отже, треба було шукати іншого відповідного місця де її поставити, накреслити якийсь проєкт, купити потрібний матеріял на побудову педесталу, та підшукати якогось надійного муляра. Очевидно з тим усім були пов'язані певні фінансові видатки.

 Однак, нікому не треба було тим усім турбуватися, бо в дивний спосіб все знаходилося. Знайшовся добрий працівник-муляр - Стах Соколик, знайшлися різні потрібні матеріяли до спорудження педесталу, та речі, що на нім поміщені, як наприклад: хрест, ікона тайнoї вечері, ангели, тощо. Тоді почалась ціла низька малих, не ординарних подій, які здійснилися під час спорудження Пам'ятника Подяки. Вони  описані в брошурці, яка була видана 2005 року під наголовком "Марійський Пам'ятник Подяки".

 

Перші вислухані молитви та низка оздоровлень

Коли ми поставили статую Божої Матері на підготовлене місце, зараз наступного дня прийшла перша групка зацікавлених людей, щоб подивитися на Пам'ятник Подяки. Mи всі разом насамперед оглянули все приміщення, яке тоді ще не було впорядковане. Відтак я запропував, щоб ми проказали разом вперше на тому місці вервицю до Матері Божої. При цій нагоді я підкреслив, що хто має якесь особливе прохання до Божої Матері, хай в тому намірі пожертвує цю молитву на вервиці. І так зроблено. Серед присутніх, одна мама дуже переживала, бо одна з її дочок уже понад пів року з нею гнівається та не відповідала на телефонні дзвінки.

Як тільки ми закінчили молитися почав дзвонити мобільний телефон згаданої мами. Тільки вона почала розмову, відразу розплакалася. До неї подзвонила якраз та дочка за яку вона щойно проказала молитву на вервиці. Ця подія схвилювала всіх присутніх.

Після цього першого випадку, в наступних днях почали здійснюватись нові оздоровлення і люди почали отримувати за посередництвом Божої Матері різні ласки. Більшість оздоровлень, які здійснилися протягом цих 5 років, були поміщенні на сторінках "Світла".  Досі завдяки молитви перед "Марійським Пам'ятником Подяки" вже зголошено понад 25 оздоровлень із різних тяжких недуг. Крім тих тілесних оздоровлень, низка людей отримала інші духовні ласки, як наприклад, сцілення душі через св. Тайну Сповіді, розведені подружжя після кількох років, помирилися і далі живуть разом.  Інші знову, які вже були рішені розвестися, завдяки щирої молитви, поєдналися і далі щасливо живуть. Чимало людей, які роками не сповідалися, приступили до св. Тайни Сповіді, а деякі, що були відчужені від церкви, до неї повернулися. Одна дівчина з Індії, після молитви перед Марійським Пам'ятником Подяки, рішила вступити до богопосвятного життя і вже увійшла в зв'язок з одним римо-католицьким згромадженням сестер.

 

Фрагмент з процесії свічок

 

Тут теж підкреслюю, що я ніколи не мріяв і не мав якогось особистого проєкту, щоб будувати такий пам'ятник. Усе, що досі зроблено, було зроблено силою обставин. Рівно ж досі ми ані разу нікого не запрошували приходити до "Марійського Пам'ятника Подяка"  та не просили грошової допомоги.  Все, що  було зроблено, завжди знаходився якийсь спонсор чи були використані вже існуючи речі, як наприклад,  структура колишнього басейну разом із площою.  Без сумніву, можемо сказати, що про все подбала сама Божа Мати.

За тих пройдених 5 років цей запущений і закиданий сміттям горбочок, засипаний землею басейн, і заросле хабазами приміщення, як підкреслюють люди воно стало немов  кусником раю на землі.

Марійський Пам'ятник Подяки мав бути місцем вислову моєї вдячности Божій Матері за ласку оздоровлення мого ока і зору. Однак, він швидко перейшов межі приватности, став місцем до якого приходять християни з різних країн, народів і культур, а навіть люди інших релігій. Хто приходить на це святе місце, падає на коліна перед "Пам'ятником Божої Матері" і з великою вірою представляє її свої прохання, свої жалі і затурбовання.  А найважливіше є те, що вони не відходять від Неї з порожніми руками.  Це місце вже стало немов домом Божої Матері, де Вона зустрічає всіх своїх дітей.

Хочу тут підкреслити події, які здійснилися в травні цього року. Другого травня приїхало двох Отців Василіян з Бразилії, які працюють у США, о. Маріо Дацишин, ЧСВВ, і о. Жовіній Ференц, ЧСВВ. щоб  помолитися перед нашим Пам'ятником. O. Ювіній дуже мріяв, щоб побачити наш Вестонський Марійський Пам'ятник. І Мати Божа дала йому таку нагоду і ще й його винагородила. Третього травня приблизно о годині 9:30, після молитви, о. Ювіній зняв кілька знімок з "Марійського Пам'ятника Подяки".

Перед їхнім від'їздом я звернувся до о. Ювінія з проханням, щоб він перекинув на мій комп'ютер зроблені знімки. Коли гості від'їхали я пішов подивитися на ці знімки. Несподівано, одна з тих знімок мене сильно схвилювала. Божа Мати вийшла на ній окружена жовтим круглим  світляним колесом, немов римо-католицький агнець, а сонце серед дерев на знімці вийшов цілком у вигляді монстранції, навіть із хрестиком на верху.

Ця знімка хвилює ще й досі не тільки мене, але й кожну людину, яка уважно на неї споглядає. Чимало людей, що бачили її прослизилися, а то й розплакалися в голос. Уже понад 12 соток тих знімок великого портретного розміру люди взяли з побожністю до своїх домів.

Після цієї знімки, протягом травня здійснилося на цьому св. місці за порядком троє оздоровлень очей. Сцілилась італійська жінка Елда, індійка Філомена і монахиня з Філіпінів с. Міґнела Обера,

 

По середині єпископ емерит Торонто П. Лейсі.

 

Дуже дивним було сцілення жінки з Індії. 16-го травня, 2010 р. перед нашою Маївкою перед Пам'ятником молилася теж група християн з Індії. Одна з них,  жінка похилого віку на ім'я Філомена мала тяжку недугу очей, яка вже тривала довший час. Вона взяла собі додому цю незвичайну знімку. Наступного дня, вона на колінах перед цією знімкою проказала вервицю за своє сцілення. Наприкінці, вона в своїй молитві звертаються до Божої Матері словами:
"Мати Божа, ти оздоровила очі о. Цимбалістого, чому не оздоровиш моїх". Після цих слів її очі відразу були сцілені. За два дні вона з своєю дочкою і сином прибули до Пам'ятника подякувати Божій Матері за цю ласку, подали своє зізнання про цей дивний випадок.  Три дні пізніше Філомена повернулася здорова і щаслива до Індії. 

Після молитви на тому св. місці 25-го травня, ц. р. теж була оздорвлена на очі монахиня з Філіпінів, Сестра Міґнела Обера, яка також здорова і щаслива повернулася до далеких Філіпінів.

Протягом тих 5 років уже тисячі людей приналежних до різних народів, культур та віросповідань відвідали і відвідують це св. місце. Значним є теж згадати, що серед 10 перших оздоровлень було сцілених 6 молодих людей серед яких 4-ох українського походження. Не випадково, що Божа Мати обрала це місце перед яким збирається молодь і діти на різні спортивні змагання.  Вона бажає їм допомогти пізнати Христа Господа і їм сказати, ''робіть це, що Він вам каже''.

Протягом 3 останніх років голова Організації Св. Бернадети, італійка Ангелина Карбоні, яка працює серед шкільної молоді, привела на молитву перед нашим Пам'ятником  31 тисяку студентів Середніх Католицьких Шкіл Торонта, та зорганізували три зустрічі молоді.  На одній із тих Зустрічей відслужив на площі перед Пам'ятником Подяки Святу Літургію, римо-католицький Архиєпископ Торонта Владика Тома Коллінс. Дійсним любителем нашого Марійського Пам'ятника є 93-річний єпископ емерит Торонта Владика Перс Лейсі. Він із хвилюванням розповідає людям, як тому 70 років він приходив до цього басейну купатися і був близким родини Гарденер. Уже кілька разів він відвідав наш пам'ятник, а в першу суботу липня вз'яв участь у процесії свічок і чуванні в якій вз'яло участь приблизно 500 людей. 

 

Фрагмент з процесії

 

Від самого початку ми не робили якогось особливого оголошення чи заклику, щоб люди відвідували "Марійський Пам'ятник Подяки". Ми тільки подаємо події які тут здійснюються, бо не слід приховувати Божих діл. Христос чинив, чуда на те, щоб люди повірили в Нього. Ми поміщуємо події, які тут здійснюються, бо Божа Мати їх чинить, на те, щоб люди повірили в Її Божественного Сина Ісуса Христа, Єдиного Спасителя всіх людей.

Тут слід навести подію, яка здійснилася із св. Бернадетою під час появ Божої Матері у Люрді. Одного разу Божа Мати доручила Бернадеті, щоб вона сказала священикам, збудувати на місці її появ каплицю. Бернадета пішла до єпископа, щоб його повідомити про це прохання Божої Матері. Єпископ почав гостро ставитися до Бернадете, а вона йому відповіла: Владико, я не прийшла Вас переконувати, щоб Ви повірили в появи Божої Матері. Я тільки прийшла Вас повідомити про бажання Божої Матері.

 

Марійський Пам'ятник Подяки і Пресвята Євхаристія

Марійський Пам'ятник Подяки від самого початку зв'язаний із Тайною Пресвятої Євхаристії.  4-го жовтня 2004 року, коли здійснився випадок поранення мого ока, в тому тижні починався Рік Пресвятої Євхаристії, якого відкрив Євхаристійний Конґрес у Мексиці.

Споруджуючи пам'ятник, виникла в мене думка відзначити цю подію. Не випадково я знайшов уже звинутому нашому монастирі в Ґрімзбі ікону Тайної вечері. Ця ікона єдина залишилася повішена на стіні в одній з кімнат, незважаючи на те, що понад три тисячі людей розкупили все, що було в монастирі та на господарці. Такою іконою ніхто не цікавився. Однак, вона чудно пристала до Пам'ятника.

Як Марійський Пам'ятник уже був завершений, щойно тоді я усвідомив, що він в дісйності зображає П`яте Світле Таїнство Вервиці - Установлення Пресвятої Євхаристії.

Тепер, немов печаткою на все те, що досі діється у зв'язку з Пам'ятником Подяки - є ця незвичайна знімка, яка, як вже було сказано, символічно зображає Пресвяту Євхаристію - агнець і монстранцію. З цієї то причини після процесії зі свічками, яка відбувається біля Марійського Пам'ятника Подяки кожної першої суботи місяця, слідує виставлення Святих Тайн із півгодинним поклонінням.

 

Процесія свічок

 

"Марійським Пам'ятник Подяки" є великим даром Божої Матері і благословенням для всіх людей. Кожна людина, яка вступає на те святе місце, відчуває у своїй в душі дивний мир, спокій. Відчуває, що це місце є немов куточком неба на землі. Тут усе навіяне дивним надприродним почуванням. Тут люди отримують допомогу від Божої Матері на всі свої переживання і терпіння. Хто до нього приходить відчуває бажання знову до нього повернутися та звичайно повертається не сам чи не сама, але приводить зі собою своїх рідних, своїх друзів чи знайомих. Тут кожна людина відчуває, що це немов куточок неба на землі. Це дійсний дар Божої Матері і Боже благословення не тільки для монастиря, але для всіх людей Торонта та й інших околиць, а той інших країн. 

Уся увага людей стосовно нашого пам'ятника переважно звернена на мене. Однак, хочу підкреслити, що найбільша заслуга всього того, що досі було зроблено, щоб цей наш Марійський Пам'ятник Подяки був гідний, не є тільки моя, але й о. ігумена Мирона Химія. Від самого початку він збагнув незвичайність того, що почало діятись після видпадку, який стався з моїм оком та зором.

Від хвилини коли я представив о. ігуменові  Миронові мій намір, на подяку Божій Матері поставити малу статую Божої Матері, аж донині, він постійно як настоятель монастиря, мене підтримував і підтримує в усіх справах, які тільки я йому, як настоятелеві монастиря представляв, щоб