Нові зцілення перед "Марійським Пам'ятником Подяки" на Вестоні

 

Свідчення Уляни Синявської

 

Дорогі віруючі,

Наприкінці літа 2009 року, я помітила наріст у моїм тілі. Після відвідання мого фамілійного лікаря, він мені сказав, що наріст мабуть це збір товстих клітин, які можуть залишитися в моїм тілі, або самі зникнути. Пройшли місяці, і почало зростати в мене сильне відчуття, що щось у мене не в порядку. Тепер я кажу, що ніхто не знає свого власного тіла як сама людина. У висліді, я настоювала, щоб мій лікар послав мене до специяліста. Протягом тижня, специяліст здійснив операцію, з того що, на зовні виглядало як наріст. Я швидко видужала з операції, однак духовно, дещо ще не було як слід зі мною.

Після першого місяця реабілітації по операції, я мала сильне вчащати на Святу Літургію зцілення з панством Рожелюками. Я вже перед тим зустрічала Михайла і Олену Рожелюків на одній українській події, і я знову мала велике бажання молитися разом із ними.

На мою несподіванку, мені стало відомо, що вони проводять молитви зцілення в церкві свв. апп. Петра і Павла в Скарборо, яка знаходиться якраз напроти вулиці де я працюю. Я зрозуміла, отже, що Бог кликав мене сюди, щоб молитися з ними.

Протягом того самого місяця, моя мама мала сон, а в тому сні вона не була свідома її середовища, однак, наприкінці сну, вона запам'ятала виписані на дощі номери 3100.

Внедовзі потім, хтось оповів її про "Марійський Пам`ятник Подяки". Відвідуючи Марійський Пам'ятник Подяки, вона помітила, що номери її сну представляли адресу Вестон Ровд, де знаходиться Пам'ятник Подяки. Як мама, вона зрозуміла, що Божа Мати Пречиста Діва Марія кликала нас обох молитися разом за моє оздоровлення.

У березні, після перегляду висліду біопсії по моїй першій операції, я зрозуміла. що я маю рака. Другу мою операцію, тепер операцію на рака призначено на 29-го травня.

Це для мене були дуже складні часи, і я часто запитувала себе, чому це стається мені. Я досі вела здоровий спосіб життя і почувалася щасливою. Між березнем і кінцем травня, я почала молитися як ніколи перед тим. Я продовжувала відвідувати "Марійський Пам`ятник Подяки" і не було полегші, але кожного разу я плакала, падала на коліна перед Божою Матір'ю. Одночасно, я учащала на молитви зцілення, які тут відбуваються тільки наприкінці місяця. Я бажала поцілувати медалик з Ґарабандал і це дало б мені великий спокій.

Після місячного видужання з моєї другої операції я отримала вислід в якому сказано, що раковий наріст цілковито зник і немає більше знаку рака.

Я почуваюся надзвичайно благословенною, а особливо вдячною небесній помочі. Рак міг поширитися по моєму тілі, але так не здійснилося. Я могла піддатися радіяції, яка була б змінила мої можливости майбутньої вагітности, але це не сталося. Пречиста Діва Марія знає, яке це важливе для мене, в майбутньому мати родину, і я дійсно переконана, що моя віра була випробувана, а моя молитва була вислухана. Пречиста Діва Марія також поблагословила мене любою родиною і Вона знає, що своєю допомогою і заохотою я буду добре почуватися.

Люди часто запитують мене, як я можу бути такою сильною і усміхненою після всього того, що я пережила в минулих роках. Я часто підношу мою голову до неба і усміхаюсь знову, бо я свідома, що Пречиста Діва Марія була і завжди буде зі мною. Вона дала мені різного роду знаки і закликала мене молитися до Її улюбленого сина, і я буду намагатися це здійснювати заради вічности.

На завжди вдячна,

Уляна Синявська,

12-го вересня 2010 року

 

 

Уляна Синявська

 

Dear Believers:

Sometime at the end of Summer 2009, I discovered a cyst on my body. After visiting my family doctor, I was told that the cyst could just be a collection of fat cells that would either remain in my body or eventually dissolve on its own. Months went by, and somehow I began to develop strong feelings that something was not right. For this reason, I now tell others that no one knows their own body like they do themselves. As a result, I insisted that my doctor send me to see a specialist. Within a week, the specialist performed surgery on what on the surface looked like a cyst. I recovered quite well after this surgery, however, something still did not sit well with me spiritually.

Within the first month of recovery, I felt a strong urge to attend a healing mass with Mr. and Mrs. Rozeluk. I had previously met Michael and Helen Rozeluk at a Ukrainian event and had a great desire to pray with them again. To my surprise, I learned that they were conducting pray services at Saint Peter's and Paul's church in Scarborough, this was just across the street from where I work. I knew right then and there that God was inviting me to pray with him.

Within the same month, my mother had a dream and in this dream she was not aware of her surroundings, however, at the end of the dream, she remembered writing out the numbers 3100 in dirt. Shortly after, someone told her about the Marian Shrine of Gratitude. Upon visiting the Holy Shrine, she realized that the numbers in her dream represented the address of the Shrine on Weston Road. As a mother, she also knew that Mother Mary was calling us both to pray together for my health.
In March, after my biopsy results were reviewed following the first surgery, I learned I had cancer. A second surgery, this time cancer surgery, was scheduled for me for May 29.
This was a very confusing time in my life, and I often questioned why this had to happen to me. I lived a healthy, happy lifestyle up until this point. Between March and the end of May, I began to pray like never before. I continued to visit the Marian Shrine of Gratitude and could not help but cry every time I would kneel down to pray before Mother Mary. At the same time, I attended the healing masses, which only took place at the end of every month. I would kiss the medal of Our Lady from Garabandal and this would give me great peace.

After recovering for a month from my second surgery and receiving my results thereafter, I was told that the cancerous cyst was fully removed and there were no more signs of cancer. I feel extremely blessed and particularly thankful to God. The cancer could have spread throughout my body, but it did not. I may have required radiation which would have altered my chances of future pregnancy, but I did not. Mother Mary knew how much it meant to me to have a family in the future and I truly believe that my faith was tested and my prayers were answered.
Mother Mary also blessed me with a loving family and She knew that with their help and encouragement I would be okay.

People often ask me, how I still manage to be so strong and laugh after all I have gone through in the past year.

I often respond by lifting my head to the sky and smil, because I know that Mother Mary was and is always with me. She gave me all kinds of signs and invited me to pray to her beloved Son, and that is what I intend to do for eternity.

Forever Thankful,

Uliana S.

Toronto, Sept. 12. 2010